• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Інформація про заклад
• Було це так...

Довгий та тернистий шлях пройшла наша школа до сьогодення. Ось як все було...

Я, Тесленко, Шкурко, Ратушна Ніна Григорівна, народилася 27.10.1934 р. на Полтавщині (Глобинський р-н, с. Обознівка).

У 1939 р. переїхали на Миколаївщину (Доманівський р-н, с. Зелений Гай).

У 1951 р. закінчила Зеленогайську семирічку.

У 1954 р. закінчила Маринівську СШ і вступила до Чернівецького держуніверситету, який закінчила в 1960 році. Здобула професію філолога.

01.02.1957 р. почалась педагогічна діяльність у Староголовлівській школі (потім перейменованій у школу ім.. Карла Маркса, а в 1971 р. – у Кузнецівську восьмирічну, потім у Кузнецівську середню школу).

Маю 42 р. педагогічного стажу, протягом якого викладала в старших класах українську мову та літературу.

4 роки була завучем. 8 років була директором школи.

Домоглася, щоб за державний кошт збудували нову двоповерхову школу. Щоб домогтися цього, 240 разів з’їздила в область (в облвиконком, в обком партії). Не допомагало. Потім поїхала в Київ, де протягом тижня побувала в ЦККПУ, в Міністерстві освіти, в кабінеті Міністрів. Після цього держава виділила кошти на будівництво школи. Та було багато неполадок під час будівництва. Я написала листа в Москву в ЦК КПРС, особисто Л.І.Брежневу. Після цього пішло нормальне будівництво, і тепер із 1969 р. на околиці села Кузнецове красується школа, у якій дітвора здобуває знання, і в якій першим директором була я – Шкурко Н.Г.

За викладання української мови та літератури, за виховання підростаючого покоління, за активну участь у районній виставці, присвяченій Дню вчителя, за драматичний гурток (двічі І-е місце в районі та двічі ІІ місце в області) неодноразово нагороджена Почесними грамотами облвно, райвно, райкому партії, а також Грамотою Міністерства освіти УРСР.

У 1981 р. нагороджена значком «Відмінник народної освіти УРСР».

Стала учителем вищої категорії.

У 1985 р. присвоєно звання «Старший учитель».

Нині знаходжусь на заслуженому відпочинку і майже щодня подумки лину в рідну школу, в якій провела 42 роки свого життя. Тому й рояться в моїй голові думки:

Мов розкрилений вітер,

Життя за плечима,

І спогадів в мене багато,

Але майже щодня перед очима

Школа – як рідная мати.

42 роки топтала доріжку

Від хати до школи щодня,

В портфелі, як завжди, твори учнівські –

Любима робота моя.

Мені й досі сняться і школа, і учні,

І ввесь колектив вчителів,

Тому дуже рада, коли всіх їх бачу,

Хоч з далека бачу … у сні.

У моїй трудовій книжці один запис: вчитель Кузнецівської школи.

Томуй кажу:
Я звідси не поїду,

Кузнецове не залишу,

Бо стало мені рідним,

Ним я живу і дишу.

Шкурко Ніна Григорівна

Коментарi